| Сьогодні учні початкових класів разом із вчителем Башук Людмилою Володимирівною відзначали свято стрітення. Учні розказували вірші, танцювали, співали, водили хоровод. Гостіми свята були учні, вчителі та батьки.
На 15 лютого припадає велике церковне свято – Стрітення. А ще цей день в народі вважають змаганням Зими і Весни.
Якщо бабуся Зима переможе, то довго ще буде холодно, а якщо красуня Весна візьме гору, то поверне на тепло.
Стрітення відзначали ще наші пращури. Ця зустріч була пишною і радісною. Водили хороводи, виконували пісні, прославляючи родючу землю і весняну працю, рідну природу, яка прокидається від зимового сну.
Це свято в народі називають Зимобором, Стрітення, Громниця. Православна церква цього дня святкує Стрітення Господнє. У рік народження Ісуса Христа жив у Єрусалимі старець-праведник Симеон. Йому було відомо, що він не помре доти, поки не побачить Спасителя Світу. І саме 15 лютого, Симеон зустрівся біля воріт храму з немовлям Христом і виголосив свою промову: “Нині відпускаєш раба Твого, Владико, з миром”.
Цього дня в церкві святять воду і січки. Посвячені на Стрітення свічки звалися “громичними”, бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому.
На Стрітення, коли поверталися з церкви, запалювали “громичну” свічку – “щоб весняна повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерев не побив!”
Свячену в церкві воду селяни набирали в нову, ще не вживану посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписували магічну силу. За народним уявленням, це – цілюща вода. Нею натирали хворі місця і вірили, що допомагає від різних хвороб. У господарстві нею кропили худобу, коли вперше виганяли на пасовище, а пасічники – вулики і бджіл, щоб не заїли чужі комахи та не напав гнилець. Стрітенською водою батьки благословили дітей у далеку дорогу і промовляли: “Боже тебе збережи!”.
|